Руїни цієї маловідомої невеликої фортеці знаходяться серед вулканчних гір, недалеко від села Бронька в Іршавському районі Закарпатської області.
Не відомо ні час побудови, ні причини занепаду фортеці. До нас дійшли всього 2 згадки про неї із 13ст. Вважається, що вона виконувала оборонні функції соляного шляху, що вів із Солотвино до Сваляви (стара назва - Солява), де на той час знаходились соляні склади.
Хоча, є й інше припущення, що це був просто приватний замок місцевого лицаря-феодала.
Є легенда, що в ньому певний час жив відомий розбійник Бринда із своєю бандою, який не давав спокою населенню всієї околиці. Врешті це надоїло місцевим селянам і вони вигнали розбійників досить оригінальним способом: позбирали всю свою велику і малу худобу, приліпили на роги тваринам запалені свічки і зі всім цим "військом" рушили на замок серед ночі. Бринда так злякався, що сів на коня (а він хоч і був триногим, та міг перескакувати з вершини на вершину) і дременув світ за очі, та й не повертався більше. Решта розбійників теж повтікали хто як міг. На сусідній горі, ніби-то, ще досі збереглися вмятини від трьох ніг Бриндиного коня у камені. Тоді селяни зруйнували замок, щоб відбити спокусу відновлювати там грабіжницьке гніздо. А може награбоване добро ще досі залишається у підземних ходах під замком?
Вулканічна гірка, на якій притулився Броньківський замок не дуже висока, але достатньо стрімка. Зараз все вкрито густим лісом, але, очевидно, колись звідси відкривався панорамний вигляд на долину, по якій проходив соляний шлях. Хоча це не найвища вершина в тій місцевості і кругозір частково обмежують сусідні гори.
Рештки фортеці мають форму кола і квадрата. Деякі ділянки стін утворені природніми прямовисними скельними виходами. Диву даєшся, як на таких крутих схилах можна було побудувати щось подібне і як незручно було до неї добиратися! Можливо, до вершини гори вели дерев`яні сходи чи якісь інші допоміжні конструкції. А де ж залишали коней?
Кілька років тому місцеві школярі випадково знайшли тут невеличку булаву, яка зберігається зараз в Іршавському історичному напівприватному музеї. По всій вершині помітні сліди археологічних розкопок, але про інші знахідки нічого не відомо.
Зараз світло-сірі вулканічні брили, стали домівкою для численних ящірок, які вигрівають свої блискучі спинки на сонечку і поважно розглядають рідкісних гостей.
Мені довелось побувати тут двічі. Вперше ми їздили у пошуках "скарбів". Знайшли кілька кісточок, уламки кераміки (десь читала, що в Броньці знаходили графітну кераміку, а це рідкість) і ..... монети..... копійки українські, сучасні..... Там крутий спуск, видно хтось гепнувся і вони посипались. Зате загубили кришку від об`єктива. І ше помучились на підйомі, бо полізли по просіці для електролінії просто вгору. Вже на спуску зрозуміли, що зробили дурницю, бо трохи далі є хороша полога стежка. Хоча, останні метри перед замком всеодно доводиться трохи карабкатись.
В інший раз ми знову ішли незручною стежкою, бо пробували знайти кришку, але безрезультатно. Якщо комусь трапиться - знайте, що це моя! :)
