Галопом по Криму. Серпень 2010

   Збулася ще одна мрія! Похід по Криму! Уже й не пам`ятаю, скільки ця ідея витала в повітрі і все ніяк не матеріалізовувалася..

   Нарешті куплені квитки Ужгород-Київ, Київ-Сімферополь! Лишилося позичити карти, скласти рюкзаки і витерпіти близько 40-ка годин у задушливих поїздах...

Кількість учасників - двоє. Якогось чіткого маршруту у нас не було. Єдиний план - імпровізація. У розпорядженні - 11 днів і за цей час хотілося якомога більше побачити, та ще й у морі покупатися.. Жадність до вражень не дозволила нам надовго зупинятись в одному місці, то ж весь час було щось новеньке.
   Звіт вийшов довгий, так що тим сміливцям, які наважаться читати, раджу набратися терпіння! ;)

Чорногора

Збулося! Мій перший "серйозний" похід! :)

На Чорногору хотілося давно, але, якщо чесно, остаточно підштовхнуло до дії не так бажання побувати там, як потреба випробувати себе в кількаденному поході з повноцінним ваговим навантаженням. Хто в курсі, той знає :) 

Отже. Похід планувався на 4-5 днів. Збирались пройти від Петроса до Попа Івана Чорногірського, починаючи в Квасах і закінчуючи в с.Луги. Кількість учасників - 2. Ступінь досвідченості - чайники :)  Не виключалася імпровізація, так як досвіду мало, карта - так-собі, а погода в горах - хто її знає... 

Каштановий гай

  

  Через  м`який клімат на Закарпатті мають змогу рости екзоти, які не ростуть (або погано ростуть) на решті території України. Одне з них - їстівний каштан, теплолюбивий родич нашого бука. Він росте і північніше, здається навіть у Луцьку, але погано плодоносить. Окремі дерева зустрічаються практично по всьому ужгородському районі і восени на базарах не важко знайти його блискучі коричневі "каштанчики" (чи краще називати їх горішками?), але поблизу села Лінці знаходиться цілий гай їстівних каштанів! Місцеві жителі в сезон мають трохи заробітку, возячи їх в Ужгород на продаж.

Вулканічне скло?

   
 Раз я вже почала про мінерали, то може хтось підкаже, що це за звір???

Унгваріт (Унгварит)

   В дитинстві, у купі сірого гравію на дачі я дуже любила вишукувати зелені камінці. Вони були такі гарні, яскраво-салатові (особливо, коли були вологі), що аж світилися серед решти нецікавих сірих булижників. Пізніше я дізналася, що це - унгварит, камінь, названий в честь мого міста!